Славетна мить, що об’єднала Україну

(Літературно-музична  композиція історичного характеру

 до Дня Соборності України)

Мета: розширити кругозір учнівської молоді про історію виникнення та святкування Дня Соборності України;

              прищеплювати любов і повагу до історичних та культурних надбань українського народу, інтерес до минулого;

              виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до культурних цінностей, літературної спадщини та історії власного народу.

Виходять дві пари ведучих і сідають по обидва боки сцени за журнальні столики, на яких стоять патріотичні букети. Столики розміщені на авансцені

Протягом всього свята на екрані демонструється слайдові презентація, на підтвердження слів виступаючих.

Вокальна група старшокласників виконує пісню «Любіть Україну» на слова Володимира Сосюри.

Ведучий 1.  Ми пишаємося, що ми  - українці, а наша Вітчизна  - Україна, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми. Ми горді зватися українцями.

Виходить читець. Сцена закривається

Читець.     У всіх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніше їм своя пустиня,

А ніж земний в пустині рай,

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Завіса відкривається. На сцені батько та троє синів

Інсценізація притчі

Батько.   Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати.

Син 1.        У мене велика бойова дружина. Я здолаю будь-якого ворога.

Син 2.       І я нікого не боюся. У мене вірні слуги. Я зумію побороти ворога самотужки. 

Син 3.        Я теж зможу дати відсіч.

Батько.     Візьміть по гілочці та спробуйте переломити їх.

(Сини виконали батьківську волю й переламали гілочки)

Батько (батько збирає гілочки в пучок). Ще раз спробуйте переламати гілочки, тільки тепер усі одразу.

Голос за сценою (коментує дії синів).   Старший син пробував переламати пучок, але не зміг цього зробити. Потім середній і молодший сини намагалися зробити те ж саме, але в них нічого не вийшло.

Батько.     Що, не можете?

Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає?

Кожного з вас поодинці можна образити, зламати, але якщо ви будете разом, то ніякі вороги вас не здолають, і всі негаразди ви легко подолаєте.

                   То ж запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки у пучку.

Завіса закривається

Ведучий 2. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Ведуча 2.   Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.

На авансцену виходить читець

Читець.      Задзвонили срібні дзвони в Україні,

Аж по світі по широкім стало чути:

"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині

Навік-віки Україні вільній бути!"

Зашумів відвічний Київ прапорами,

Розлилась народу повідь по Подолі,

На майдані, на Софійськім, з корогвами

Зустрічала Україна свято волі.

Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

Демонструються фрагменти документального фільму «Історія Української державності 1917-1921»

На авансцену виходять діти в національних костюмах.

Українка 1.   Соборність – це символ.

Українець 1. Символ боротьби за волю,

Українка 2.  Порозуміння між людьми…

Українець 2. І часточка надії і віри у майбутнє.

Українка 3.  Віри в майбутнє нашої великої родини, що зветься Україною.

Діти виконують пісню "Соборна Україна"

(музика Валеріана Стратуца, слова Миколи Жигла)

Ведуча 1.  Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведучий 2. Сьогодні  війна на  сході, боротьба за Україну – єдину  самостійну  соборну Українську державу – найбільш яскрава сторінка історії визвольної боротьби українського народу.

Читець.     Знову здригнулась земля
Від вибухів, плачу й прокльонів.
Знову московська орда 
Підлізла до наших кордонів
Знову земля наша в горлі
Кісткою їм мабуть стала.
Знову гартуємо зброю,
Щоб стати на захист держави

              Знову стріляють, крадуть
Терзають наш край, нашу мову
Лякають нас, нам брешуть і ждуть,
Що скориться їм весь народ  знову.

              Єднаймося, встанем до лав
Козацького славного війська:
Не скорить нас жоден пахан
Чи хан, чи московський убивця.

              Ми вільний і сильний народ,
Ми славного батька є діти.
Із нами є правда і Бог,
Шевченка й Франка заповіти.

              За Землю, що силу дала -
Ми станемо разом на захист,
За матір  і  села, й  міста,
Дніпро і кремезні Карпати.

               Гартуємо зброю і дух
Бо час не до слова, - до діла
Допоки ще ворог не вщух
Ідемо у бій гордо й сміло!

                                          13 травня, 2014 Ірина Бжезинська

Ведуча 2. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. и.

Читець.                 Не вмивайте кров'ю Україну!
Об'єднайтесь, хто з щитом і без щита.
Стане легше у важку хвилину,
Якщо серце переповне доброта.

Істину не можна приховати,
І народ топтати, як сміття.
Скільки ще за правду воювати?
Поверніть украдені життя!
               Автор Віта Стронська

Ведучий1. Повсякчас пам’ятаймо про незліченні жертви наших  співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

З одного боку сцени виходить дівчина Західна Україна(відповідно з елементами одягу, властивими західним регіонам України)

Західна Україна.   Я – Західна Україна! 
Горджуся й радію, 
Що рідною мовою 
Я володію,
Шевченковим словом 
Умію писати 
Слова мелодійні 
І вірші складати.
 

З іншого боку сцени виходить дівчина Східна Україна(відповідно з елементами одягу, властивими східним регіонам України)

Східна Україна .     Я – Східна Україна! 
Де все мені в радість: 
Ліси і садки. 
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні, 
І гори, й долини, 
Цвіт білосніжний 
У лузі калини. 
В душі моїй солодко 
Грає сопілка, 
Бо я з України, 
Бо я - українка!

Західна Україна (з гордістю) Бо я – українка!

До українок підходить дівчинка

Дівчинка.                  Одна Батьківщина, і двох не буває, 
Місця, де родилися, завжди святі. 
Хто рідну оселю свою забуває, 
Той долі не знайде в житті.

Із залу виходить хлопчик

Хлопчик.                  Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
У свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

                                   Ось тому сьогоднi треба
Усім нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.

Дівчинка  (звертається до українок).

Обніміться ж, сестри, мої,

Молю вас, благаю!

І не дайте Чорній Силі

Вас роз’єднати!

Дівчинка (промовляє на фоні танцю)

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,

Махнуть золотистим крилом рушники,

І щастя затьмить всі печалі й тривоги

На вічні роки і прийдешні віки!

Українець.              Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Українка.               Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.

Ти совість народу, незгасна зоря,

Живи й процвітай, Україно моя,

Для миру, для щастя, любові й добра.

Українка і українець (разом)

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! -

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.

 Ведуча 2.               Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна – єдина,-

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь, - казав він, щоб у тебе

Не було між людьми війни

Щоб завжди було небо чисте

На нашій стомленій землі.

Ведучий 1. Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє України!

Лунає  пісня  «Україно, Україно…», муз. і сл. Т.Петриненка.